Ігор Лоcсовський: «Війна впливає не лише на безпеку, а й на збереження ідентичності»

Форум до Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття, який цьогоріч в Україні відзначали вже вдруге 21 травня, став справді особливим днем. Адже розповів про людей, які попри різне коріння, традиції та мови, разом творять Україну. Захід відбувся з ініціативи ДЕСС та за підтримки партнерів. Серед ключових подій форуму, у якому взяли участь понад півтисячі учасників і десятки національних спільнот — спільна молитва за Україну, посадка дерев у Саду національної злагоди, музика й танці народів України. Заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігор Лоссовський в інтерв'ю «Жянес» розповів про мету Форуму національних спільнот і корінних народів України та проблематику міжкультурного діалогу.

«Навіть в умовах війни Україна намагається підтримувати національні меншини»

— Які сьогодні головні виклики у сфері етнополітики в Україні в умовах повномасштабної війни РФ проти України?

— Сьогодні Україна живе в умовах війни, і від її наслідків страждають усі громадяни. Не є винятком і етноспільноти та національні меншини — вони переживають ті самі втрати, небезпеку й вимушене переселення. Втім, для окремих спільнот ці наслідки є ще болючішими. Йдеться насамперед про ті національні меншини та корінні народи, які проживали й досі проживають на тимчасово окупованих територіях України. Це, зокрема, кримські татари, караїми і кримчаки, чия історична мала батьківщина — Крим. Значна частина представників цих народів була змушена виїхати на підконтрольні Україні території або за кордон. Водночас багато людей, переважно старшого віку, залишилися в окупації.

Подібна ситуація склалася і серед приазовських греків, які традиційно проживали в Приазов’ї. Частина громади евакуювалася, однак чимало людей досі залишаються на окупованих територіях. Для національних меншин проблема полягає не лише в утраті можливості повернутися додому. Особливо вразливими є невеликі етнічні спільноти, для яких критично важливим є компактне проживання. Саме воно допомагає зберігати мову, культуру та традиції. Натомість розпорошення людей по різних регіонах і країнах значно ускладнює цей процес. У результаті війна впливає не лише на безпеку чи добробут людей, а й на їхню ідентичність, на можливість зберегти власну культуру та мову. І це сьогодні є одним із найбільших викликів як для самих національних меншин, так і для України загалом.

«Україна взяла на себе зобов’язання підтримувати таку велику кількість національних меншин. Для порівняння: у деяких європейських країнах підхід є значно стриманішим»

_{Фотограф - Дмитро Головченко, Форум.}

— Як держава підтримує національні спільноти та корінні народи України у збереженні їхньої культурної ідентичності та мов?

— Україна — толерантна й багатонаціональна держава, яка цінує своє етнічне та культурне розмаїття. За різними оцінками, в країні проживають близько 130 національних меншин. Ми сприймаємо це як наше багатство, адже кожна спільнота робить свій внесок у культуру, мовне середовище та суспільне життя країни загалом. Навіть в умовах війни Україна намагається підтримувати національні меншини. Важливим кроком стало ухвалення у грудні 2022 року Закону України «Про національні меншини (спільноти) України». Якщо порівнювати його з аналогічними законами в інших європейських державах, він є одним із найбільш інклюзивних.

Раніше в українському законодавстві існувала вимога щодо щонайменше 100-річного проживання на території України для визнання етнічної групи національною меншиною. Новий закон такого обмеження не містить. Фактично всі етнічні групи, які ідентифікують себе як національні меншини, можуть отримати відповідний статус. Це, безумовно, є великою відповідальністю для держави, але водночас і свідченням відкритості та поваги до різноманіття.

Україна взяла на себе зобов’язання підтримувати таку велику кількість національних меншин. Для порівняння: у деяких європейських країнах підхід є значно стриманішим. Наприклад, у Франції офіційно взагалі немає концепції національних меншин, а, отже, держава не брала на себе відповідних зобов’язань у межах міжнародних конвенцій. У Німеччині офіційно визнано чотири національні меншини. У цьому контексті Україна справді є унікальною державою завдяки своєму інклюзивному підходу. Один із напрямів підтримки — проведення форумів для представників різних національних меншин. На таких заходах збираються активісти та лідери громад, обговорюються актуальні проблеми й шляхи їх вирішення. Водночас учасники мають можливість представити свою культуру, традиції та національну кухню. Це також простір для діалогу та зміцнення взаєморозуміння між спільнотами.

_{Фотограф - Дмитро Головченко, Форум.}

Окремий напрям роботи — формування нормативно-правової бази у сфері етнополітики. Цим займається Державна служба України з етнополітики та свободи совісті. Служба розробляє закони та підзаконні нормативно-правові акти, необхідні для ефективного функціонування державної політики у сфері міжетнічних відносин. За останні роки вже ухвалено низку законів і десятки нормативно-правових актів. Частина законодавчих ініціатив наразі перебуває на розгляді Верховної Ради або Кабінету Міністрів. Крім того, держава поступово розширює фінансову підтримку національних спільнот. Із минулого року з’явилася можливість надавати гранти організаціям національних меншин для реалізації культурних і просвітницьких проєктів. Також в Україні засновано премію за видатний внесок у розвиток кримськотатарської мови. Попри всі ці кроки, реалізовувати такі ініціативи нині надзвичайно складно через війну. Значна частина Державного бюджету спрямовується на потреби безпеки та оборони країни. Однак навіть у цих умовах Україна прагне зберігати й підтримувати своє культурне та етнічне розмаїття.

«Форум, який відбувся цьогоріч 21 травня, був безпосередньо присвячений Дню міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Водночас подібні заходи в Україні проводяться вже кілька років поспіль»

— Яка головна мета проведення Форуму національних спільнот і корінних народів України цього року та які теми стали ключовими для обговорення? Які ромські організації були присутні? Що це за нове свято День міжнаціональної злагоди?

— День міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття був запроваджений в Україні Указом Президента 27 грудня 2024 року. Уже минулого року його вперше відзначили на державному рівні. Датою святкування обрали 21 травня. Чому саме цей день? Перед ухваленням рішення Державна служба України з етнополітики та свободи совісті проводила консультації та опитування серед представників національних меншин, а також вивчала міжнародний досвід. Зокрема, у межах Організації Об’єднаних Націй існує подібна дата, присвячена культурному різноманіттю в ім’я міжкультурного діалогу і розвитку.

Крім символічного значення, враховували й практичний аспект: кінець весни — сприятливий період для проведення масових заходів просто неба. Представникам національних меншин запропонували кілька варіантів дат, і більшість підтримала саме 21 травня. Після цього відповідну пропозицію подали Президентові України, який і підписав Указ про встановлення цього дня.

_{Фотограф - Дмитро Головченко, Форум.}

Форум, який відбувся цьогоріч 21 травня, був безпосередньо присвячений Дню міжнаціональної злагоди та культурного розмаїття. Водночас подібні заходи в Україні проводяться вже кілька років поспіль. За останні два з половиною — три роки нами було організовано близько десяти форумів, присвячених різним національним меншинам та корінним народам. Серед них — грецькі форуми, румунський, угорський, польський, чеський форуми, Конгрес корінних народів України, а також ромський форум. Наразі планується проведення ще одного заходу, присвяченого ромській спільноті. На відміну від тематичних форумів окремих громад, захід 21 травня мав об’єднавчий характер. Він зібрав понад 600 учасників — представників національних меншин із різних регіонів України. Форум проходив у Національному Ботанічному саду ім. Гришка, а його головною ідеєю було створення простору для спілкування, обговорення спільних проблем і налагодження співпраці між громадами та державою.

Під час заходу учасники обговорювали актуальні питання, пов’язані з діяльністю національних спільнот, державною етнополітикою та викликами, які постали перед громадами в умовах війни. Також було коротко представлено звіт про діяльність державних органів у цій сфері. Окремою частиною форуму стала культурна програма. Художні колективи національних меншин презентували свої пісні, танці та культурні традиції. Учасники також мали можливість ознайомитися з національною кухнею різних народів. У заході взяли участь високопосадовці та представники державних інституцій — Офісу Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України, а також народні депутати. Серед гостей були дипломати та іноземні представники, зокрема кілька Надзвичайних і Повноважних Послів. Ромську спільноту представляли організації «Чіріклі», «Благо» із Закарпаття, «Голос Ромні», а також представники Одеського обласного товариства ромської культури. Крім того, у складі регіональних делегацій були й окремі представники ромських громад з різних областей України.

«Для нас важливо, щоб процес формування етнополітики був відкритим, інклюзивним і транспарентним»

— Наскільки активно представники національних спільнот залучені до формування державної політики та рішень у сфері етнополітики?

— Наша служба (ДЕСС - ред.) впродовж останніх трьох років, особливо після ухвалення нового закону у грудні 2022 року, суттєво розширила свої повноваження. Якщо раніше ми відповідали переважно за імплементацію державної етнополітики, то тепер також відповідаємо за її формування. Фактично сьогодні служба виконує функції, близькі до міністерських. Адже в системі Кабінету Міністрів міністерства традиційно формують державну політику, а служби забезпечують її реалізацію. У нашому випадку нам доручено і формування, і впровадження етнополітики.

_{Фотограф - Дмитро Головченко, Форум.}

Одним із ключових напрямів нашої роботи є розробка нормативно-правової бази. При цьому ми прагнемо, щоб цей процес був максимально відкритим і прозорим — із залученням громадськості та експертного середовища. При службі діють різні консультативні органи: громадські ради, ради громадських об’єднань та експертні ради. Через них проходять усі наші законопроєкти та нормативно-правові акти. Крім того, кожен документ ми публікуємо на офіційному сайті для громадського обговорення. За останні роки було проведено десятки спеціальних засідань і консультацій, під час яких обговорювалися законодавчі ініціативи та збиралися пропозиції від представників громад і експертів. Частину рекомендацій учасники надавали безпосередньо під час засідань, інші — у письмовому вигляді. Усі ці пропозиції ми аналізували й враховували під час доопрацювання нормативно-правових актів.

Таким чином, громадськість бере активну участь у формуванні державної етнополітики. Такий самий підхід ми застосовуємо і під час проведення форумів. На цих майданчиках ми не лише звітуємо про діяльність служби та інформуємо про підготовку нових законів і нормативно-правових актів, а й отримуємо зворотний зв’язок від представників національних меншин та громадських організацій.

Ми прагнемо залучати їх до роботи на всіх рівнях — через дорадчі органи, експертні майданчики та публічні обговорення. Для нас важливо, щоб процес формування етнополітики був відкритим, інклюзивним і транспарентним.

— Чи варто очікувати після Форуму конкретних рішень, нових ініціатив або програм підтримки національних спільнот і корінних народів?

— Ми регулярно проводимо подібні форуми, але цей захід був найбільшим за масштабом. Якщо минулого року у форумі взяли участь понад 400 людей, то цьогоріч кількість учасників перевищила 600. Щодо конкретних рішень, то форум не був майданчиком для ухвалення офіційних рішень, хоча під час дискусій звучали різні пропозиції та ініціативи.

Загалом такі широкі форуми мають передусім символічне й об’єднавче значення. Їхня головна мета — створити простір для спілкування та взаємодії між представниками різних національних меншин, щоб люди відчували себе невід’ємною частиною українського суспільства. Це також можливість познайомитися з представниками інших громад і регіонів, налагодити контакти та закласти основу для подальшої співпраці. Водночас для детального опрацювання конкретних рішень чи законодавчих ініціатив більш ефективними є вузькопрофільні, камерні зустрічі за участі фахівців у певній сфері. Саме в такому форматі можна предметно обговорювати окремі питання та напрацьовувати практичні механізми їх реалізації. Під час форуму учасники активно спілкувалися між собою, обговорювали діяльність громад, питання державної етнополітики, міжрегіональну співпрацю та інші актуальні теми. Звичайно, охопити всі проблеми чи сформулювати конкретні плани в межах одного великого заходу неможливо.

Однак сама атмосфера відкритого діалогу та широкого обговорення є надзвичайно важливою. Такі зустрічі стимулюють появу нових ідей, ініціатив і партнерств. Люди діляться своїм досвідом, пропозиціями та баченням, а ми, зі свого боку, намагаємося підтримувати й просувати корисні ініціативи.

«Багато представників національних меншин сьогодні активно займаються волонтерською діяльністю, допомагають Збройним Силам України, а чимало з них служать у лавах української армії та захищають Батьківщину від російського агресора»

— Яке значення сьогодні має міжкультурний діалог для єдності українського суспільства та міжнародного іміджу України? 

— На цей та інші форуми ми завжди запрошуємо представників міжнародних організацій. Україна активно співпрацює з Радою Європи, ОБСЄ, структурами Організація Об’єднаних Націй, зокрема з ЮНЕСКО, іншими міжнародними структурами. Ми також регулярно запрошуємо на такі заходи представників іноземних посольств, акредитованих в Україні.

Це важливо з кількох причин. Частина національних меншин України має історичний зв’язок із країнами, чиї дипломатичні представництва працюють у Києві. Такі заходи створюють можливість для безпосереднього спілкування між громадами та дипломатами. Водночас представники міжнародних організацій і посольств можуть на власні очі побачити, як Україна працює у сфері захисту прав національних меншин та розвитку міжкультурного діалогу. Дипломати традиційно готують звіти про свою участь у подібних подіях, тому для нас важливо, щоб міжнародна спільнота отримувала об’єктивну інформацію про те, що в Україні проводяться масштабні форуми та інші заходи, присвячені підтримці національних меншин. Це позитивно впливає на міжнародний імідж України й демонструє, що наша держава є демократичною країною, яка дотримується взятих на себе міжнародних зобов’язань.

Особливо важливо це в контексті європейської інтеграції. Україна сьогодні є кандидатом на членство в Європейський Союз, і питання етнополітики та захисту прав національних меншин є складовою євроінтеграційного процесу. У цьому напрямі нами ведеться активна робота. Ми реалізовуємо стратегічні документи, які були розроблені українською стороною та підтримані Європейською комісією. Зокрема, йдеться про План заходів щодо захисту прав національних меншин, а також спеціальну Дорожню карту з гармонізації українського законодавства із законодавством Європейського Союзу. Наразі ці документи активно імплементуються.

Водночас важливим напрямом залишається розвиток міжкультурного та міжетнічного діалогу. Ми організовуємо заходи, які сприяють спілкуванню між представниками різних громад, обговоренню питань культури, економіки, соціальної підтримки та інших актуальних тем. Багато представників національних меншин сьогодні активно займаються волонтерською діяльністю, допомагають Збройним Силам України, а чимало з них служать у лавах української армії та захищають Батьківщину від російського агресора. На жаль, серед представників різних національних спільнот є й ті, хто віддав своє життя за свободу та незалежність України. Ми вшановуємо пам’ять цих людей, адже вони є майже в кожній національній громаді країни.