Дослідник Михайло Ослон: «Наша мета зараз — закласти фундамент для багаторічної роботи»

«Від того, що мова “захищена” в документах, їй самій зазвичай легше не стає», – про це каже лінгвіст, дослідник, фахівець у галузі  циганської (ромської - ред.) мови та балто-слов’янської акцентології Михайло Ослон. Габілітований доктор, співробітник Інституту польської мови ПАН в інтерв’ю для «Жянес» розповів про лінгвістичне та соціологічне дослідження ромської мови в Україні, яке виконується за підтримки ДЕСС. Перший етап дослідження планується закінчити до кінця 2026 року. 

«На перших етапах це фактично означає лише упорядкування письма, що для «майже» безписемної мови має велике символічне значення. А далі треба розгорнути масштабну роботу зі створення граматик, словників тощо»

— Якою є головна мета лінгвістичного та соціологічного дослідження ромської мови в Україні, і на які ключові запитання воно має дати відповіді?

— Усе почалося з того, що Україна на державному рівні взяла на себе низку зобов’язань щодо захисту мов певних національних меншин — зокрема в рамках Європейської хартії регіональних або міноритарних мов — і розпочала роботу з підтримки ромської мови. Ця підтримка має втілитися в мовну «кодифікацію». На перших етапах це фактично означає лише упорядкування письма, що для «майже» безписемної мови має велике символічне значення. А далі треба розгорнути масштабну роботу зі створення граматик, словників тощо. В ідеальному світі такі зусилля мали б призвести до виникнення писемного мовного стандарту або стандартів, які б запобігли вимиранню мови. В реальному світі все складніше. Але, так чи інакше, без цілеспрямованої мовної політики про це годі й мріяти. Саме на такі зусилля скероване наше дослідження: збір мовного і навколомовного матеріалу для надання носіям можливостей і стимулів для розширення сфери застосування рідної мови та передачі її дітям. Тобто замість мовної дискримінації (до чого всі звикли) — мовна допомога (щось новеньке).

«Робочий принцип полягає в тому, що будь-яка діяльність у галузі мовних стандартів — це перш за все робота з реальною мовою, а не нав’язування абстрактних норм. Отож перший посутній крок — це збір мовних матеріалів про існуючі діалекти та створення звукового архіву інтерв’ю»

— Які етапи передбачає дослідження: від підготовки до аналізу результатів, і хто братиме участь у його проведенні?

— Те, про що я вже сказав, звісно, ще не становить «кодифікації»: попереду ретельний опис діалектного ландшафту, класифікація діалектів та говірок, оцінка кількості їхніх носіїв і спроба створення зразка описової граматики одного діалекту. В рамках «кодифікаційних» дій важливий і соціологічний компонент: треба з’ясувати, як самі носії ставляться до ідеї стандартизованих форм мови, чи бачать вони свій діалект потенційною основою такої мовної сутності; і нарешті — яка графічна система, кирилична чи латинська, є оптимальною. Робочий принцип полягає в тому, що будь-яка діяльність у галузі мовних стандартів — це перш за все робота з реальною мовою, а не нав’язування абстрактних норм. Отож перший посутній крок — це збір мовних матеріалів про існуючі діалекти та створення звукового архіву інтерв’ю (прототип такого архіву вже існує: rromanes.org). Далі матеріал буде розшифровано та проаналізовано в порівняльному ключі. Подальша розробка правопису спиратиметься на ці дані, а також на соціолінгвістичні міркування. Учасники: Януш Панченко, Микола Гоманюк, я та колеги — носії різних діалектів, які працюватимуть і як інтервʼюери.

«Але будьмо чесні: від того, що мова «захищена» в документах, їй самій зазвичай легше не стає. Показово інше: ніде у світі романі не має навіть офіційно затвердженого правопису — розвиток ромського письма скрізь лишається справою ентузіастів»

— Скільки часу триватиме дослідження, які регіони України планується охопити та за якими критеріями відбиратимуться його учасники?

Перший етап дослідження плануємо закінчити до кінця 2026 року. Щодо регіонів України, ще невідомо: наразі ми складаємо план роботи. Але найважливіше — це охопити не регіони, а субетнічні групи (див. список основних діалектів і груп), що зараз — через війну й окупацію частини української території — передбачає проведення роботи також за кордоном — наприклад, в таборах біженців у Чехії, Польщі тощо. Критерії дуже прості: бажання, володіння мовою, в певних випадках належність до тієї чи іншої групи.

«Український випадок, наскільки мені відомо, перший: «кодифікацію» оформлено як офіційний акт профільного державного органу — ДЕСС уже затвердила засади правопису (з урахуванням діалектного розмаїття в країні), опрацьовані Міжвідомчою робочою групою з кодифікації ромської мови»

— Яким чином результати дослідження можуть вплинути на розвиток ромської мови в Україні, зокрема на створення навчальних матеріалів, підтримку різних діалектів або формування мовної політики?

— Мушу визнати: держави взагалі рідко всерйоз переймаються захистом мов меншин — це радше декларації, ніж дії. Тим приємніше, що в Україні ситуація потроху змінюється: наше дослідження виконується за підтримки ДЕСС (Державної служби України з етнополітики та свободи совісті - ред.), і сам факт, що держава передбачає фінансування мовних досліджень такого штибу, вартий доброго слова. А щодо ромської мови — українська ситуація й поготів унікальна. Пояснюю. Державною мовою романі не є ніде у світі. Статус мови меншини вона подекуди має: у Швеції та Фінляндії це одна з офіційно визнаних мов національних меншин; у низці країн, серед яких віднедавна й Україна, її прямо названо серед мов, захищених Європейською хартією; а в громаді Шуто-Оризарі (Шутка) у складі македонської столиці Скоп'є романі від 1996 року навіть офіційно вживається поряд із македонською. Але будьмо чесні: від того, що мова «захищена» в документах, їй самій зазвичай легше не стає. Показово інше: ніде у світі романі не має навіть офіційно затвердженого правопису — розвиток ромського письма скрізь лишається справою ентузіастів. І ось тут український випадок, наскільки мені відомо, перший: «кодифікацію» оформлено як офіційний акт профільного державного органу — ДЕСС уже затвердила засади правопису (з урахуванням діалектного розмаїття в країні), опрацьовані Міжвідомчою робочою групою з кодифікації ромської мови (зокрема Янушем Панченком та за моєї неформальної участі). А це, як не крути, вже не декларація, а «мовна політика». Дрібниця, а приємно! До створення якісних шкільних матеріалів ще далеко. Але, скажімо, дитячі книжки вже виходять (авторства того ж Я. Панченка), і є навіть перекладні комікси (переклади В. Щербакова, а також Я. Панченка за моєї участі). Чи дасть це носіям поштовх пишатися своєю мовою й розвивати її? Не знаю. Але надія саме така.

«Ми плануємо створити описову граматику одного з діалектів — як зразок для поступового опису решти. Одним дослідженням усього не покриєш. Наша мета зараз — закласти фундамент для багаторічної роботи»

— Чому саме зараз важливо провести таке масштабне дослідження ромської мови, і яких практичних результатів Ви очікуєте після його завершення для ромської громади, науковців та державних інституцій?

— Знання про більшість ромських говірок України вкрай уривчасті, а про деякі не відомо майже нічого. Часом справа доходить до анекдотичності. Моя дружина, яка ромською не говорить, якось почула в черзі ромську мову від молодої пари й ініціювала зустріч зі мною. Я примчав — і виявилося, що це невідомий науці, принаймні не згаданий у жодній праці, цілком окремий діалект: кошаркарський (зі східної/трансильванської підгрупи центральних діалектів), з м. Рахів. Ось таким курйозним чином стаються «відкриття» — і це при тому, що йдеться про чималу громаду. Тимчасом просто на наших очах відбувається нове велике переселення: війна зрушила з місця цілі громади, діалектний ландшафт змінюється, багато хто втрачає мову, а говірки, що опинилися поруч, вірогідно, змішуватимуться — утім, напевно ми нічого не знаємо, і це теж по-своєму цікаво. Тому «саме зараз»: треба зафіксувати картину, поки вона перебуває в русі. Головний практичний результат — звуковий архів ромських діалектів України з їхнім описом: уперше з’явиться чітка картина діалектної ситуації в країні. Архів буде передано до ДЕСС, Відділу мов України Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАНУ, Державної архівної служби та Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського — тобто він буде доступний майбутнім дослідникам та освітнім ініціативам. Крім того, як я вже казав, ми плануємо створити описову граматику одного з діалектів — як зразок для поступового опису решти. Одним дослідженням усього не покриєш. Наша мета зараз — закласти фундамент для багаторічної роботи.