Володимир Яковенко: «Становище ромських громад на Закарпатті суттєво відрізняється від інших регіоні

Всеукраїнський форум розвитку ромських громад, який відбувся 29-30 липня 2026 року на Закарпатті, став територією рішень для ромських громад України. Захід був організований Державною службою України з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС) спільно з Закарпатською обласною військовою адміністрацією. Форум обʼєднав представників ромських спільнот, влади, міжнародних донорів та громадськості задля практичної інтеграції та підтримки ромів в Україні. Учасники не просто говорили про проблеми, а спільно працювали над конкретними проєктами, які можуть бути реалізовані та профінансовані. Головні напрями — це розвиток освіти для ромських дітей і молоді, модернізація інфраструктури та поліпшення проживання ромських родин. Участь у форум взяв Виконавчий директор Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА» Володимир Яковенко. В інтерв'ю «Жянес» він розповів про реальні проблеми ромських громад в Україні, які обговорювалися під час заходу.

—  Що стало головною причиною вашої участі у Всеукраїнському форумі проєктних рішень з розвитку ромських громад і яких результатів очікували? 

—  Насправді я не мав якихось завищених очікувань, адже специфіка роботи, тематика та проблематика залишаються незмінними. Водночас для мене це був перший випадок, коли подібний захід організовував безпосередньо ДЕСС як державна установа. Дещо курйозним моментом стало й те, що назва заходу — «Форум ромського громадянського суспільства», повністю збігається з назвою нашої щорічної конференції, яку ми проводимо вже багато років. Саме тому мені було цікаво взяти участь у цьому форумі. Окремо привернув увагу підхід організаторів, які запросили потенційних донорів та представників інституцій, здатних підтримати ініціативи ромського громадянського суспільства. На мою думку, це важливий крок, адже такий формат сприяє налагодженню співпраці та залученню нових партнерів до розвитку ромських ініціатив.

— Які ідеї, проєкти чи практики, представлені на форумі, справили на вас найбільше враження? Чому саме вони? 

Мені складно виокремити якусь одну ідею чи практику, яка найбільше запам’яталася. Я добре знайомий із діяльністю представників ромського громадянського суспільства, які брали участь у заході. Тому не почув для себе чогось принципово нового. Водночас позитивним є сам факт створення таких майданчиків для обміну досвідом, де представники ромського громадянського суспільства можуть презентувати свої ініціативи потенційним партнерам і зацікавленим сторонам. Після завершення ромської програми Міжнародного фонду «Відродження» в Україні фактично не залишилося єдиної інституції чи донора, який мав би окрему програму, спрямовану саме на підтримку розвитку ромського громадянського суспільства. З одного боку, це створює серйозні труднощі, адже ромські громадські організації не мають визначеного джерела підтримки, до якого могли б звернутися зі своїми ініціативами.

З іншого боку, така ситуація має і позитивний аспект. Ромські організації виходять за межі звичного кола партнерів, починають співпрацювати з іншими донорами та інституціями. Це сприяє розвитку їхньої інституційної спроможності, допомагає набувати нового досвіду та розширювати партнерські зв’язки. Водночас є й очевидний ризик. Скористатися такими можливостями можуть переважно вже сформовані організації, які мають досвід реалізації проєктів, налагоджені процеси та відповідну репутацію. Натомість новостворені організації, які лише починають свій шлях, опиняються у значно складнішому становищі, адже для здобуття досвіду їм також потрібна початкова підтримка.

У результаті найближчими роками найактивнішими, ймовірно, залишатимуться ті ромські організації, які вже мають історію діяльності та сформовану експертизу. Натомість нові організації з новими ідеями, підходами та лідерами можуть значно рідше з’являтися в громадському секторі, оскільки їм буде складніше пройти етап становлення без цільової підтримки.

—  Наскільки, на вашу думку, теми, які обговорювалися під час форуму, відповідають реальним потребам ромських громад в Україні? 

—  Важко однозначно сказати, наскільки порушені на форумі питання відповідають ситуації в усіх регіонах України. Насамперед тому, що захід проходив у Закарпатській області. А становище ромських громад у цьому регіоні суттєво відрізняється від інших областей країни. Такі відмінності зумовлені історичними особливостями, соціально-економічними умовами та специфікою розвитку ромських спільнот у різних регіонах. Відповідно, різняться й виклики, з якими вони стикаються.

Як приклад можна навести сферу освіти. У центральних, східних і південних регіонах України практично немає шкіл, де більшість учнів становили б представники ромської громади. Натомість на Закарпатті, зокрема в Ужгороді, така проблема існує. Формально ці заклади не позиціонують себе як сегреговані, однак на практиці в окремих із них навчаються переважно ромські діти. Така ситуація не відповідає принципам інклюзивної освіти, обмежує можливості ромських дітей для повноцінної соціалізації, міжкультурної взаємодії та інтеграції в ширше суспільство. Саме тому, якщо говорити про сферу освіти, то між Закарпаттям та іншими регіонами України існують суттєві відмінності, які необхідно враховувати під час формування державної політики та розроблення програм підтримки ромських громад.

—  Чи отримали ви на форумі нові знання, контакти або інструменти, які плануєте використовувати у своїй громаді чи професійній діяльності? Якщо так, то які?

—  На жаль, якихось принципово нових знань чи практик я не отримав. Оскільки я давно працюю в цій сфері, то добре знайомий із більшістю проєктів і громадських організацій, їхніми керівниками та напрямами діяльності. Тому значну частину інформації, яка звучала на форумі, я знав і раніше. Водночас такі майданчики залишаються важливими. Насамперед не стільки для комунікації між самими ромськими громадськими організаціями, скільки для налагодження діалогу між громадянським суспільством, органами влади та потенційними донорами.

На жаль, я не мав можливості бути присутнім особисто й долучався до заходу лише онлайн. Водночас знаю, що перший день форуму передбачав виїзне відвідування місця компактного проживання ромської громади, де учасники могли ознайомитися з умовами життя ромських сімей. З одного боку, на мою думку, такий формат має свої переваги. Він дозволяє представникам державних інституцій і донорських організацій безпосередньо побачити реальні умови, у яких живуть люди. Особистий досвід часто допомагає краще зрозуміти потреби громади й може стати додатковим стимулом для підтримки відповідних ініціатив.

З іншого боку, у кулуарах звучали й критичні оцінки такого підходу. Дехто сприйняв його як можливе втручання в приватне життя мешканців, адже відвідування місць їхнього проживання може викликати дискомфорт. Можливо, доцільніше було б організувати зустріч із представниками громади в нейтральному просторі та запросити самих мешканців розповісти про свої потреби, проблеми й очікування. Такий формат також дав би змогу почути їхній голос, але водночас міг би бути більш комфортним і коректним з погляду поваги до приватності. Саме такі зауваження, наскільки мені відомо, лунали під час неформального обговорення заходу.

—  Які питання розвитку ромських громад, на вашу думку, залишилися недостатньо висвітлені на форумі та потребують більшої уваги в майбутньому? 

—  Мені складно дати однозначну відповідь, адже я не був присутній на форумі упродовж усього часу. Тому не можу об'єктивно оцінити, які саме питання були порушені, а які могли залишитися поза увагою. Водночас, якщо говорити загалом про становище ромської спільноти в Україні, то проблемних питань залишається чимало. Практично в кожній сфері є виклики, які потребують системних рішень.

Варто зазначити, що більшість проблем, з якими стикаються роми, загалом не є унікальними — вони характерні й для багатьох інших громадян України. Проте для представників ромської спільноти їхнє вирішення часто є значно складнішим. Це зумовлено низкою чинників, серед яких нижчий рівень доступу до освіти, соціальна вразливість, прояви дискримінації та поширені в суспільстві антиромські стереотипи й упередження.

Саме тому, говорячи про покращення становища ромської спільноти, важливо не лише вирішувати загальні соціальні проблеми, а й усувати ті бар'єри, які непропорційно впливають на ромів і обмежують їхній доступ до рівних можливостей.

Фото з особистого архіву ДЕСС