Мова, що живе: чому важливо берегти ромську

Щороку 5 листопада відзначають Міжнародний день ромської мови (романі). Цей день було проголошено 2015 року на черговій сесії виконавчої ради ЮНЕСКО. Мовознавці класифікують романі як належну до індоєвропейської сім’ї мов. Підтримує визнання ромської мови на європейському рівні, її популяризацію в системах освіти, а також використання в усному й писемному мовленні, у публічному та приватному житті Рада Європи. Тож Міжнародний день ромської мови — це нагода поговорити про  різноманіття ромської мови, передачу між поколіннями та можливість чути й використовувати її у повсякденному житті. 

Мова живе у звичних речах: у ранковому привітанні, родинній розмові, казці перед сном. У словах, якими заспокоюють дитину, згадують близьких, розповідають про пережите. Через мову та слова передаються інтонації, жарти й сімейні історії — те, що створює відчуття належності та зв’язку між поколіннями. У 2015 році ЮНЕСКО проголосила 5 листопада Всесвітнім днем ромської мови. Його мета — сприяти збереженню ромської мови й культури та привертати увагу до цінності мовного різноманіття.

Різні голоси однієї мови

Ромська належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Вона має різні діалекти, дослідженню яких присвячені, зокрема, матеріали Ради Європи. Зокрема, документує структурне різноманіття ромської мови, збираючи дані про її різновиди в Європі та за її межами Австрійська академія наук. Це різноманіття важливо враховувати, коли йдеться про навчання, переклад або створення матеріалів ромською. Слово чи написання, звичне для однієї спільноти, може відрізнятися від того, яким користується інша. Тому під час підготовки словників, відео чи публікацій варто залучати носіїв мови та уточнювати, який саме її різновид вони представляють.

Водночас досвід володіння мовою у ромських родинах неоднаковий. Рада Європи враховує це у своїх освітніх матеріалах: вони передбачають роботу і з дітьми, які вільно говорять ромською, і з тими, хто чує її вдома, але ще не володіє нею впевнено, і з дітьми з ромських спільнот, для яких вона не є домашньою мовою (мовою, якою спілкуються у родині - ред.). Тому розмова про збереження мови має починатися з поваги до різного досвіду. Адже людина, яка хоче її вивчити або відновити втрачене знання, потребує підтримки й доступних можливостей для навчання.

Від родинної розмови до школи й медіа

Родина може дати дитині перший досвід мови. Але можливості її використання варто розширювати: через книжки, навчальні матеріали, музику, журналістику, відео та спілкування з однолітками.

Рада Європи підтримує використання ромської в усному й писемному мовленні, у приватному та публічному житті, а також її присутність в освіті. Для викладання розроблено навчальну рамку й допоміжні матеріали, які охоплюють слухання, читання, говоріння. Ромська мова залишається значною мірою некодифікованою. Через історичні мандрівки народу вона не має єдиного літературного стандарту та поділяється на десятки діалектів. Рада Європи не нав'язує штучного унормування, а підтримує її розвиток у тому вигляді, в якому вона існує в громадах. 

Для медіа це також запрошення до роботи. Можна записувати розмови з носіями різних поколінь, публікувати тексти та аудіо ромською, залучати молодь до створення власних матеріалів. Такий підхід дає мові простір для розмов про сьогодення. Зокрема, навчання, роботу, творчість, суспільні події та майбутнє.

Мова під час війни: як зберегти зв’язок між розпорошеними громадами

В Україні живе близько 15 груп ромів і побутує близько 12 ромських діалектів. Такі дані наводить український ромський дослідник, науковий співробітник Інституту етнології Академії наук Чехії Януш Панченко в інтерв’ю, опублікованому на сайті Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» до Дня ромської мови.

За словами дослідника, стан збереження діалектів різний. Для багатьох родин ромська залишається мовою щоденного спілкування, тоді як частина груп уже втратила її. Діалект також допомагає ромам упізнавати походження одне одного та підтримувати зв’язок зі своєю спільнотою.

Повномасштабна війна РФ проти України поставила передачу мови під додаткову загрозу. Особливо постраждали громади на південному сході України — на тимчасово окупованих територіях і поблизу фронту. Родини, які раніше мешкали поруч, опинилися в різних країнах.

«Мова втрачається не лише тому, що нею немає з ким говорити, а й тому, що зникають самі ситуації, у яких потрібні ці слова», — пояснює Януш Панченко.

Він звертає увагу, зокрема, на спільне відзначення свят. Коли люди відірвані від своєї громади, таких зустрічей стає менше, а разом із ними рідше звучить і пов’язана з традиціями лексика. Водночас є приклади відновлення громад за кордоном: за словами дослідника, у містах поблизу Штутгарта значною мірою знову об’єдналася ромська громада з Кривого Рогу.

Найважливішою умовою збереження мови Януш Панченко називає спілкування батьків із дітьми ромською. Підтримати комунікацію можуть книжки, казки та мультфільми рідною мовою. Сам дослідник пише й перекладає дитячі книжки влахицькою, озвучує мультфільми та з 2012 року укладає словник цього діалекту. Разом із колегами він також досліджує, документує та наносить на карту ромські діалекти України.

Особисту вагу цієї роботи він пояснює історією одного видання. На початку 2022 року Панченко з колегами випустив двомовний посібник «Адіной тай пістрой рроманес» — «Пиши та читай ромською». До повномасштабного вторгнення встигли роздати лише частину накладу. Понад половина книжок залишилася в його домі в окупованій Каховці.

Уже у 2023 році, під час дослідження в гуртожитку для українських біженців у Чехії, до нього підійшла дівчинка приблизно дванадцяти років. Вона впізнала автора й розповіла, що дуже любила його книжку та всюди носила її із собою. Однак під час виїзду з Маріуполя залишила її вдома й дуже через це сумувала.

У цій історії — відповідь на запитання, навіщо потрібні видання ромською. Для дитини така книжка може стати дорогою особистою річчю, частиною звичного життя та зв’язком із домом, який довелося залишити.

Що можна зберегти вже сьогодні

Першим кроком може стати запис родинної історії — за згодою людини, яка її розповідає. Або улюбленого вислову з поясненням його значення. Чи короткої розмови, у якій старші навчають молодших слів, важливих саме для їхньої сім’ї. Для таких записів корисно зазначати, хто говорить, який різновид мови використовує та як сам співрозмовник пропонує записати сказане. Так зберігається і звучання, і контекст.

Всесвітній день ромської мови дає привід почати цю роботу. Її продовження — у щоденних можливостях говорити, слухати, читати й створювати. У дитячому запитанні, на яке відповідають ромською. У голосі, який записали й передали наступному поколінню. У новому тексті. 

Ця публікація стала можливою в межах проєкту «Простір для дій - Молодь за колективні зміни», який реалізує ГО «АРКА» у партнерстві з Plan International, який фінансується Шведським агентством з міжнародного розвитку та співробітництва (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію уряду Швеції або Plan Internationa