Соціолог Микола Гоманюк: «Скажи, хто такі рома – і я скажу, хто ти»

«Ми зараз в нашому центрі працюємо над дослідницьким підходом, який ми назвали «ромською перспективою», – каже кандидат соціологічних наук, доцент кафедри географії та екології, співкерівник Українського центру ромських студій при Херсонському державному університеті Микола Гоманюк. В інтерв'ю для «Жянес» науковець розповів про соціологічні дослідження ромських спільнот, як ставлення до ромів віддзеркалює саме суспільство та розкриває його зрілість, а також проаналізував як працюють державні програми підтримки ромів.

«Рома в Україні є тією спільнотою, за допомогою якої можна визначити яким є суспільство в якому ми живемо»

— Чому, на Вашу думку, важливо досліджувати ромські спільноти сьогодні?

— Дослідження різних етнічних спільнот, і не тільки ромських, – це дослідження не тільки їх, а й самих себе. На багато речей, які нам здаються звичними і зрозумілими, починаєш звертати увагу лише тоді, коли ти побачиш, що у сусідів це працює не так. Історично для українців такими сусідами були євреї та рома. Це дуже добре видно по фольклору. В наш час тими, хто помітно вирізняється серед традиційних етнічних менших України залишились тільки рома. Це унікальна група. Вони одночасно і свої, і чужі. Письменник Тарас Прохасько назвав ромів дуже важливим, навіть необхідним елементом ідентичності, маючи на увазі ідентичність галичан. Думаю, що це стосується всіх українців. Скажи мені, хто такі рома, – і я скажу тобі, хто ти. Я б так перефразував слова Тараса. Тож рома в Україні є тією спільнотою, за допомогою якої можна визначити – яким є суспільство в якому ми живемо.

— Які основні труднощі виникають під час дослідження питань, пов’язаних з ромською спільнотою?

— Всі дослідження можна поділити на дві групи: дослідження власне ромських груп і дослідження ставлення до рома. Дослідження ромських груп є важкими, тому що навіть якщо ти отримав доступ до респондента і ведеш з ним розмову, не факт, що ви зрозумієте один одного. І тут не питання мови, хоча воно теж важливе. Навіть розмовляючи з ромом чи ромні, в яких українська – це рідна мова, ви можете не зрозуміти один одного, бо окремі слова можуть мати різне значення, нести додаткові сенси. Й інтерпретація отриманих даних є дуже тонкою справою. Дослідження ставлення до рома теж непрості, тому що люди часто не хочуть говорити про те, що вони обговорюють приватно чи як вони насправді вважають. Політкоректність заважає. Також політкоректність заважає вільному висловлюванню навіть в експертному середовищу. А відкрито говорити про проблеми будь-якої громади – це перший крок до подолання проблеми.

«Рома можуть відрізнити один одного і за діалектом, і за тим, хто та як заробляє, і які свята справляє, і які інші мови знає. І ці відмінності можуть бути настільки великими, що представники однієї групи взагалі можуть не вважати один одного рома»

— Як роми зазвичай визначають власну ідентичність і чи є відмінності між різними групами?

— З питанням «З яких ви рома?» більшість рома справляються без проблем. Належність до субетнічних груп: влахів, сервів, ловарів, кримів, котлярів тощо – є важливою частиною «Я» для більшості рома. Звісно, що рома можуть відрізнити один одного і за діалектом, і за тим, хто та як заробляє, і які свята справляє, і які інші мови знає. І ці відмінності можуть бути настільки великими, що представники однієї групи взагалі можуть не вважати один одного рома. Для цього навіть є окреме слово. Але при цьому всі розуміють, що всі вони рома. І це теж особливості ромської ідентичності – відчуття своєї групи, так би мовити, найбільш ромською.

— Які соціальні проблеми для ромських громад є найгострішими зараз?

Та ті самі як і для всіх українців – війна, здоров’я своє та близьких, дороговизна, житло і так далі. Тут питання, що те, що ми вважаємо ромськими проблемами, для самих рома можуть і не бути проблемами. Так, ми можемо стверджувати, що вони це не усвідомлюють і так далі. І в цьому є певна культурна зверхність. Вирішити всі ромські проблеми – це означає зробити ромен гаджьо. Тут важливо відчувати – де закінчується проблема і починається романімо, і навпаки. Я не говорю про насильство та дискримінацію, а про те, що є особливості культури, які можна сприйняти як проблеми і почати з ними боротися. Але такі спроби зазвичай завершуються невдачами. Тож, пропоную трохи таких «проблем» не чіпати. Рома з ними самі розберуться за потреби.

Читайте також:  Ромські студії: новий науковий осередок при Херсонському університеті 

«Образне сприйняття світу у ромських дітей має більше значення, а цьому не так багато приділяється уваги в школі. Зате приділяється багато тому, що не знаходить відгуку у ромської дитини»

— Чому діти ромів часто випадають із системи освіти та що може цьому зарадити?

— Одразу скажу, що я не фахівець з ромської освіти. Але з того, що я чув, тут є декілька причин. По-перше, що ромські діти не так бачать світ, і не так отримують інформацію про світ. Ромська культура побудована переважно на усній традиції, а українська шкільна освіта, як і інші зрештою, на писемній. Відповідно образне сприйняття світу у ромських дітей має більше значення, а цьому не так багато приділяється уваги в школі. Зате приділяється багато тому, що не знаходить відгуку у ромської дитини. По-друге, важливими є практичні речі. Шкільна освіта базується на прикладах, які менш знайомі і, відповідно, менш цікаві ромським дітям. Їм бракує прикладів з їх життя. По-третє, ромські діти швидше дорослішають у соціальному сенсі. І в підлітковому віці їм стає нецікаво в компанії своїх ровесників зі школи. Умовно кажучи, хлопцю, який працює з батьком, ремонтуючи машини, і вже заробляє цим ремонтом реальні гроші, навряд чи буде цікаво вчити вірші і обговорювати ігри з однокласниками.

— Які стереотипи чи упередження щодо ромів є найбільш поширеними в суспільстві?

— Якщо брати позитивні стереотипи, то тут і веселість, і кмітливість, і романтизація способу життя – умовно свобода, рівність, братерство. А якщо негативні, то це асоціальний спосіб життя в самих різних його проявах. На жаль, сучасні медіа влаштовані так, що саме така інформація користується попитом. Ще можна додати уявлення про різні ніби сугестивні здібності рома, які можуть виступати як в якості позитивних, так і негативних стереотипів.

На фото: Микола Гоманюк. Фото: з особистого архіву пана Гоманюка

 «Якщо брати реалізацію урядової стратегії, то добре, що вона є, що вона обговорюється, але до практичної реалізації її положень, як на мене, ще далекувато»

— Наскільки ефективними є державні програми підтримки ромів?

— Важко сказати. Якщо брати підтримку ромської мови, то тут постає питання, а що таке ромська мова? Як можна підтримувати те, що навіть не визначено? Ромських мов в Україні з десяток. І деякі з них не є взаємно зрозумілими. Якщо брати реалізацію урядової стратегії, то добре, що вона є, що вона обговорюється, але до практичної реалізації її положень, як на мене, ще далекувато. Чи багато рома взагалі чули про неї? Але це мої припущення. Для того, щоб давати оцінку треба мати конкретні дані. В мене їх немає. Та ми навіть не знаємо скільки рома живе в Україні. Розліт цифр від 40 до 400 тисяч за різними джерелами. Немає також точних даних скільки у нас зараз проживає субетнічних груп. Окрема тема – це закарпатські роми, про яких немало написано, але все одно ми мало про них знаємо. Як на мене, то будь-яка вдала стратегія починається з розуміння ситуації, яке базується не на припущеннях, а на даних. А я не чув, щоб урядовій стратегії передувало ґрунтовне дослідження.  

— Які методи дослідження ромських громад Ви вважаєте найбільш результативними й етичними?

— Всі наукові методи етичні і результативні. Питання як їх використовувати. Але на досвіді скажу, що жорсткі методи, такі як опитування по стандартизованій анкеті, є менш ефективними. Люди по-різному розуміють запитання, вибирають зі списку запропонований варіант відповіді, які потім потрапляють в масив для аналізу. В результаті – отримується невідомо що. Я надаю перевагу тим методам, де можна імпровізувати, відкривати для себе світ співрозмовника. І цей світ може бути не таким, яким ти собі його уявляв на початку розмови. Ми зараз в нашому центрі працюємо над дослідницьким підходом, який ми назвали «ромською перспективою». Це дослідницький підхід, який базується на особливостях ромської культури. Ромська перспектива передбачає акцент на гнучких інструментах, на просування усного формату в презентації даних, на неієрархічних практиках тощо. Гнучкий інструмент – це гайд глибинного інтерв’ю, який дає максимальну свободу респонденту. Усний формат – ми обговорюємо можливість створення наукового журналу, де будуть не статті, а аудіо, причому і ромською мовою теж. Неієрархічність передбачає рівність всіх суб’єктів дослідницького процесу. Тож, ніщо не заважає творити ромську науку, хоча зараз це може звучати як жарт.