Арсен Медник: «Я зламав чимало стереотипів щодо ромів в ЗСУ»

Війна росії проти України

Гостем подкасту «Ай ту жянес. А ти знаєш?» цього тижня є ромський ветеран ЗСУ Арсен Медник. Чоловік понад два з половиною роки захищав Україну і дістав важкі поранення. Цими днями у Берліні відбувся його перший виступ перед європейською аудиторією. Арсена Медника, родом з Бучі на Київщині, слухали політики, волонтери, активісти під час найгучнішого івенту Європи – конференції CAFE KYIV 2025. 

Ветеран розповів як почалась повномасштабна війна Росії проти України, як добровольцем долучився до української армії і те, як люди спочатку сприймали його ромське походження, а згодом позбавлялись стереотипів щодо ромів. Арсен був старшим стрільцем окремої аеромобільної десантно-штурмової 46-ї бригади, також виконував обов’язки командира відділення і мав позивний «Барон». Нині своїм завданням бачить розповідати світу про російсько-українську війну і те, чому варто позбавлятись стереотипів щодо ромської спільноти. За його словами, понад тисяча ромів захищають Україну і важливо визнати і оцінити їхній внесок. Про це Арсен Медник розповів в розмові зі Світланою Мялик. 

«Я пішов добровольцем захищати Україну. Спочатку люди скептично ставились і не розуміли, що робить ром у війську. Але з часом побратими звикли і були задоволені. І, мабуть, більше були за рома, ніж за українців, за своїх. Так до мене ставились. З повагою. Я не єдиний ром, який воював і воює. Нас дуже багато»  

«Стереотипи сильно сковують людей. Вони не розуміють, хто перед ними стоїть, що це за людина, і через стереотипи можуть не поважати її або ставитися скептично. Але я зламав багато таких стереотипів і упереджень щодо ромів.Одного разу мені довелося зупинити 12 осіб, які робили неправильні речі, і це змінило їхнє розуміння мене, їхній світогляд. Роми можуть бути розумними, компетентними, здатними на відповідальні вчинки» 

«Я знаю, як втратити людину дуже швидко – бути разом багато часу, а потім раз – пару хвилин і його немає. Людське життя дуже цінне. Шкода, що не всі це розуміють» (про втрату побратимів на фронті)

«Музика мене лікувала на фронті. Багато музики слухав, зокрема, в навушниках. Я там і співав, і танцював. Я дуже люблю співати»  

«Хочу, щоб люди бачили, що ми, ветерани, можемо жити гідно. Що ми здатні робити щось корисне для цього світу, для своєї держави, для своєї землі»

Повну версію подкасту слухайте у доданому аудіофайлі