Річниця повномасштабного вторгнення: роми в боротьбі за Україну

24 лютого — дата, яка назавжди змінила життя кожного з нас. Річниця повномасштабного вторгнення Росії в Україну — це день болю, втрат і водночас день гідності та спротиву.

Роми захищають Україну. Бо це — наша Батьківщина. Іншої в нас немає.

Так, ми маємо власні традиції, звичаї, мову й культуру. Ми бережемо свою ідентичність. Але водночас роми — невід’ємна частина України. Ми живемо тут поколіннями, будуємо громади, виховуємо дітей, працюємо, творимо. Тому вторгнення стало болем і для нас. Це біль за зруйновані міста, за втрати близьких, за вимушене розселення, за страх, який увірвався в наші домівки.

З перших днів повномасштабної війни роми стали до захисту держави — у лавах Збройних сил, територіальної оборони, добровольчих формувань. Ми воюємо, рятуємо, волонтеримо.

У перші місяці вторгнення, самі перебуваючи під обстрілами, ми допомагали родинам виїжджати з прифронтових територій, шукали транспорт, координували евакуацію. Ми збирали й доставляли гуманітарну допомогу — продукти, ліки, одяг. Ми підтримували тих, хто втратив дім, документи, засоби до існування. Робили все можливе, щоб ніхто не залишився сам на сам із бідою.

Ця війна показала: ромська громада — це відповідальність, солідарність і стійкість. Ми не стоїмо осторонь. Ми разом з усією країною проходимо цей шлях — складний, болючий, але спільний.

Сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав життя за свободу України. Ми дякуємо тим, хто продовжує боротися. І ми вкотре наголошуємо: роми — це Україна. А Україна — це наш дім, який ми захищаємо разом.