День пам'яті трагедії Бабиного Яру

29–30 вересня 1941 року — дати, які назавжди закарбувалися в українській історії болем. У ці дні в київському урочищі Бабин Яр нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Це стало одним із найбільших масових убивств часів Голокосту, здійсненим лише за два дні. Проте трагедія Бабиного Яру цим не обмежується — вона тривала роками і забрала життя десятків тисяч людей різних національностей.

Передумови трагедії

Після окупації Києва в вересні 1941 року нацистська влада розпочала систематичне знищення єврейського населення, керуючись расистською ідеологією та намаганням «очистити» місто. Усіх євреїв зобов’язали з’явитися до визначеного пункту збору — їх обманом переконували, що їх переселяють. Людей вели до Бабиного Яру, де в них забирали документи, речі й одяг — а потім розстрілювали.

Протягом наступних років урочище стало місцем страти для військовополонених, українських підпільників, психіатричних пацієнтів, православних священників, караїмів, ромів та інших груп, яких нацистський режим вважав «небажаними». Загалом, за різними підрахунками, в Бабиному Яру було вбито від 70 до понад 100 тисяч людей.

Ромська сторінка цієї трагедії

Серед жертв Бабиного Яру були й представники ромської громади. Як і євреї, роми стали мішенню нацистської політики расового винищення. Їх не лише переслідували через етнічне походження — їхня мобільність, традиційний спосіб життя, відсутність постійного місця проживання робили їх особливо вразливими. У Києві та на околицях ромські родини арештовували та зводили до Бабиного Яру, де вони розстрілювалися без суду й слідства.

Точних цифр ромських жертв цієї трагедії немає — через те, що багато вбивств не фіксувалися офіційно, а цілі родини зникали без сліду. Проте відомо, що роми були серед перших жертв у вересні 1941 року, а знищення ромського населення Київщини продовжувалося й пізніше.

Протягом десятиліть радянська влада замовчувала масштаби трагедії та етнічний склад жертв. Про ромські страти говорили ще менше, часто взагалі не згадуючи їх.

Сьогодні важливо відновлювати правду, говорити про всі сторінки історії — і єврейську, і ромську, і українську. 

Бабин Яр — це не лише урочище чи дата в календарі. Це пам’ять, що живе в нас, частина нашої спільної історії та ідентичності. Вона нагадує: зло не має логіки, а жорна ненависті здатні нищити цілі народи. Саме це ми бачимо і сьогодні — у сучасній війні, коли насильство й упередження знову намагаються перекроїти життя мільйонів.

Ми мусимо не лише пам’ятати, а й діяти — аби кожна людина могла вільно бути собою: євреєм, вірменином, ромом, українцем — на спільній українській землі, що здавна є домом для десятків етносів.

Світла пам'ять усім, чиї життя обірвалися у Бабиному Яру...