Пам’ятаючи разом: Міжнародна літня школа з історії ромів у Берліні

Берлін, червень 2025 року. З 10 по 15 червня Молодіжна агенція з адвокації ромської культури «АРКА» у співпраці з Товариством народів, що під загрозою провела в Берліні міжнародну літню школу з історії ромів «Пам’ятаючи разом». Проєкт було профінансовано Фондом EVZ та Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини в рамках програми YOUNG PEOPLE remember international.

Зібравши 12 учасників з різних країн Європи та України, програма надала унікальну можливість вивчати та осмислювати трагічну історію ромів і сінті у ХХ столітті, зокрема геноцид під час Другої світової війни. Через лекції провідних науковців, покази документальних фільмів, дискусії та роботу з особистими щоденниками учасники поглибили розуміння цієї забутої сторінки європейської історії та її значення для сьогодення.

Свідчення в Равенсбрюку

Центральним моментом літньої школи став візит та екскурсія до колишнього концтабору Равенсбрюк. Тут були ув’язнені тисячі ромських жінок і дітей, більшість із яких не вижили, загинувши від голоду, хвороб або в газових камерах.

Равенсбрюк був найбільшим концтабором для жінок у Третьому Рейху. В’язні походили з понад 30 країн. Найбільші групи становили жінки з Польщі (36%), колишнього радянського союзу (21%), Німецького Рейху ( включаючи Австрію, 18%), Угорщини (8%), Франції (6%), колишньої Чехословаччини (3%), країн Бенілюксу (2%) та Югославії (2%).

Серед бранців табору були політичні в’язні, так звані «асоціальні» (до цієї категорії потрапили багато ромів), євреї, свідки Єгови, так звані «злочинці», «дармоїди» та «порушники расової чистоти». Періодично есесівці проводили жорстокі «селекції», під час яких визначали тих, кого вважали занадто слабкими для праці. Спочатку таких в’язнів розстрілювали.

Починаючи з 1942 року, в рамках операції 14f13 в’язнів переводили до санаторію в Бернбурзі, обладнаного газовими камерами в межах нацистської програми «Евтаназії». Там було вбито близько 1 600 жінок і 300 чоловіків з Равенсбрюка. Приблизно половина з них були євреями, щонайменше 25 – ромами, і щонайменше 13 – свідками Єгови.

Серед тих, хто пережив ці події, була Цейя Стойка, молода ромка-ловарка з Австрії, яка пройшла через Аушвіц, Равенсбрюк та Берген-Бельзен і згодом стала важливим голосом завдяки своїй творчості та мистецтву. У таборі також перебувало багато українок, серед них Ольга Фроляк Єляшевська, Лідія Укарма Марцюк, Іванна Григорців Головата та Віра Франко, онука письменника Івана Франка. Їхні історії розкривають багатонаціональний характер Равенсбрюка та особливу вразливість ромів та інших переслідуваних меншин.

Голоси учасників

Для багатьох цей досвід став переломним.

«Це був унікальний досвід, який мав величезний вплив на мене. З одного боку, я багато дізнався про історію та культуру меншини. З іншого – зустрів так багато чудових людей», – поділився один з учасників.

Інший наголосив на важливості діалогу:

«Літня школа створила простір для людей з різних середовищ, щоб вести змістовний обмін. Вона допомогла мені замислитися над власними привілеями як білого академіка. Такі можливості допомагають союзникам усвідомити свою агентність, але також і межі у питаннях, що стосуються ромів».

Третій учасник підкреслив значення солідарності:

«Передусім хочу висловити вдячність за таку можливість! Зустрічатися, вивчати невідомі сторінки історії, ділитися різними поглядами не лише в офіційному форматі робить цю подію особливою і на особистому рівні. У наш час нам як ніколи потрібно будувати альянси, знаходити спільне і слухати одне одного – і саме це відбулося під час школи».

Пам’ять і сучасна культура

Програма також включала відвідини Європейського інституту ромського мистецтва і культури (ERIAC) під час відкриття Берлінської бієнале 2025 року. Співпраця між Бієнале та ERIAC ґрунтується на спільній відданості художнім практикам, що кидають виклик забуттю та підсилюють голоси тих, кого історично витісняли на маргінеси.

Куратори Заша Колах та Тімеа Юнґгаус поєднали різні перспективи, досліджуючи стійкість не як пасивний стан, а як трансформаційну силу – наполягання на виживанні через творчість, відновлення та переосмислення. Виставка розгортається як діалог між історіями витривалості та сучасними жестами відновлення, формуючи нові солідарності в художньому, екологічному та соціальному вимірах.

Більше, ніж історія

Для організаторів літня школа була більше, ніж академічною ініціативою. «Це була не лише школа про історію, але й простір для роздумів, емпатії та діалогу», – наголосили вони.

Поєднуючи академічне навчання, культурну взаємодію та особисті зустрічі, «Пам’ятаючи разом» стало важливим кроком до створення міжнародної платформи для молодих дослідників, митців та активістів. Воно відкрило нові перспективи для культури ромського вшанування в Європі, водночас зміцнюючи колективну відданість пам’яті, гідності та відповідальності.