Між традицією та архаїзмом: про ранні шлюби серед ромів

Їй — 14, на пальці — обручка. Він у 16 вже «глава сім’ї». Роми рано одружуються. Це не міф і не стигма. Це — факт, який визнають і самі представники громади. І хоча не всі роми беруть шлюб у 13, ця практика зберігається. У чому її коріння? Які наслідки для дітей? І що може змінити ситуацію?

Культурні та етнографічні особливості

Ранні шлюби у ромських спільнотах — складне явище, яке має глибокі культурні, соціальні та економічні корені. Це питання викликає дискусії як всередині спільноти, так і  у наукових колах, і серед правозахисників, адже воно стосується прав дитини, гендерної рівності та доступу до освіти.

У деяких ромських громадах освіта не вважається обов'язковою, а економічні труднощі, які виникають через відсутність освіти, а відтак і хорошої роботи, спонукають до раннього одруження. Адже власна родина — це спосіб забезпечити стабільність. 

У ромських сім’ях хлопців з дитинства готують до ролі майбутнього глави родини. Їх навчають працювати, часто залучаючи до ремесел або торгівлі, щоб вони могли забезпечити свою майбутню сім’ю. Це виховання спрямоване на формування відповідальності та самостійності.

Є ще одна причина. І пов’язана вона з уявленням про честь родини, де цнотливість молодят до шлюбу є обов’язковою умовою. У деяких випадках, якщо пара вступає в інтимні стосунки до офіційного весілля, це може стати причиною термінового одруження, щоб уникнути ганьби для обох родин. 

Ромський народ — один із небагатьох великих етносів, який не має власної держави. А отже — не має й централізованої системи освіти, культурної політики чи підтримки. У такій ситуації саме традиція стає інструментом збереження ідентичності. Для частини ромських громад — це питання виживання: звичаї, ритуали, мова й навіть сімейна модель — усе це вважається способом зберегти себе. 

У громадах, які особливо тримаються за традиційність, саме ранній шлюб виступає як частина цього пакету. Він закріплює роль жінки, структуру родини, норми поведінки.

Але…

Психологічні та фізіологічні чинники

Раннім вважається шлюб, укладений до досягнення особою 18 років. За даними ЮНІСЕФ, щороку у світі понад 12 мільйонів дівчат вступають у шлюб до повноліття. В Україні, згідно з дослідженням Центру прав людини ZMINA (2021), серед ромських громад цей показник в окремих регіонах може сягати 40–60%.

Ключове: йдеться про окремі регіони. І озвучено максимальний показник. Тож невеликий дисклеймер: не демонізуймо спільноту. Ранні шлюби не є беззаперечною нормою для всіх. Це просто явище, яке подекуди трапляється.

Але це явище несе низку ризиків. І навіть частина спільноти не приймає цю традицію. 

Лікарі попереджають: тіло підлітка, особливо дівчини, ще не готове до вагітності та пологів. Це може призводити до: високої материнської смертності, передчасних пологів, фізичних травм, ускладнень для дитини (низька вага, проблем із розвитком).

ВООЗ вказує, що дівчата у віці 10–19 років мають у 2–5 разів вищі ризики медичних ускладнень під час пологів.

Проти ранніх шлюбів виступають і психологи. Вони називають таке одруження формою насильства, бо дитина не має змоги свідомо прийняти рішення. Вона ще не сформована емоційно, а на неї вже покладають роль дружини або матері. Це призводить до: підвищеної тривожності, депресивних станів, зниження самооцінки, соціальної ізоляції.

У результаті — травма, з якою людина може жити все життя.

Дівчата, які одружуються рано, найчастіше припиняють навчання. А без освіти складно знайти роботу, стати фінансово незалежною, реалізуватись у професії. ЮНЕСКО наводить приклад: кожен додатковий рік навчання зменшує ймовірність вступу в ранній шлюб на 6%. 

А проблема з доступом до освіти також серед актуальних для ромської громади. 

Замкнене коло 

Відійти від традиції ранніх шлюбів — означає забезпечити належний доступ до освіти, самореалізації, роботи. Але для цього потрібні ресурси, яких часто просто немає. Багато ромських дітей не мають базових документів, а отже — не можуть вступити до школи або отримати доступ до медичних послуг. У родинах, де батьки самі не навчалися, дуже складно говорити про домашню підтримку чи допомогу з навчанням. Там, де освіти не було у кількох поколінь — її складно інтегрувати в життя.

І навіть якщо дитина пішла до школи, часто вона не закінчує навчання. І саме тоді ранній шлюб сприймається не як примус, а як єдиний логічний шлях: створити сім’ю, як це зробили батьки, діди, і жити «по-людськи».

Це замкнене коло: без освіти немає можливостей, без можливостей — лише старі моделі, які рік у рік відтворюються. Відірватися від цієї реальності можна тільки тоді, коли буде вирішено бодай базові проблеми — документи, доступ до навчання, адаптація в школах. Інакше очікувати змін — це як будувати дім без фундаменту.

Спроби змін

Попри глибоку укоріненість цієї практики, існують спроби змінити ситуацію. Ромські активісти та правозахисники працюють над підвищенням обізнаності в громадах, сприяють доступу до освіти та підтримують молодь у виборі власного шляху. Проте для досягнення значущих змін необхідна комплексна стратегія, що включає освітні програми, економічну підтримку та зміну суспільних уявлень про роль жінки та чоловіка в ромських громадах.

Таким чином, розуміння культурних та етнографічних особливостей ранніх шлюбів серед ромів є ключовим для розробки ефективних підходів до розв’язання цієї проблеми. Раннє одруження, традиційне виховання хлопців та суворі правила щодо інтимних стосунків — ключові елементи культури багатьох ромських спільнот, які формують соціальні ролі та очікування з дитинства.

Ранній шлюб порушує Конвенцію ООН про права дитини. Україна — підписант цієї конвенції. Законодавчо в Україні встановлено мінімальний шлюбний вік — 18 років (раніше дозволялося за згодою суду — з 16). Проте на практиці окремі громади далі укладають традиційні або «неофіційні» шлюби без реєстрації.

Саме тому потрібні: спеціальні інформаційні кампанії, підтримка дівчат у доступі до освіти, робота з батьками і громадами.

Ефективність цього бачимо в інших країнах. До прикладу, в Індії, Ефіопії та Південній Кореї ще кілька десятиліть тому існували практики ранніх шлюбів. Відійти від цього допомогли урядові програми, соціальні реформи, освітні кампанії, створення просвітницьких центрів. Загалом — працювала держава.

Як відмовитися від ранніх шлюбів? 

Так, ранні шлюби досі існують. Утім вони мають міцне історичне та культурне підґрунтя. І відхід від цих переконань не буде раптовим, і для цього потрібні зусилля як самої громади, так і суспільства загалом.

Парадокс у тому, що для того, аби відійти від застарілих традицій, спільнота має спершу зберегти свою культурну цілісність. Лише тоді, коли роми відчуватимуть, що їхня ідентичність не має загроз — що мова, пісні, традиції поважаються — з'явиться простір для переосмислення звичаїв. Тоді ранній шлюб перестане бути єдиною опорою, символом приналежності до громади. Бо там, де є повага до культури, виникає і готовність до її трансформації.

Тому важливо не просто нав’язувати зміни «згори», а працювати разом — підтримувати ромські ініціативи, створювати освітні програми, зберігати мову, документувати історію. Коли громада відчуває впевненість у собі, вона сама шукає шлях до змін. І тоді оновлення приходить не як тиск, а як природний розвиток.