Другий шанс на освіту. Або як працюють інтеграційні центри для ромів

«Ідея інтеграційних центрів, що поєднують освітній, культурний і правовий компоненти — це другий шанс на освіту», — зазначає  Роман Бігунець, менеджер проєкту NEEKA UKRAINE. В інтерв’ю для «Жянес» він розказав про діяльність інтеграційних центрів для ромів на Закарпатті, роботу швейних цехів та правову допомогу особам, які не мають паспорта громадянина України і свідоцтва про народження.

«Існує потреба у комплексному підході: не лише допомагати людям з документами, але й створити простір, де діти й дорослі могли б здобувати нові знання, розвивати навички та отримувати підтримку» 

— Як виникла ідея створення інтеграційних центрів?

— З 2017 року організація NEEKA UKRAINE під мандатом УВКБ ООН надає правову допомогу особам без громадянства та тим, хто перебуває під ризиком його втрати. Найбільше таких випадків було виявлено серед людей із найбільш уразливих груп, які мешкають у компактних поселеннях на Закарпатті. Ми зрозуміли, що проблема документування не обмежується лише індивідуальними консультаціями. Вона пов’язана з різними соціальними викликами. У багатьох родинах накопичувалися освітні прогалини: через економічні труднощі та складні життєві обставини батьки не завжди свого часу мали можливість завершити школу, і тому їм важче передати дітям розуміння цінності навчання. Це породжує замкнене коло, яке неможливо розірвати лише правовими інструментами. Ми побачили потребу у комплексному підході: не лише допомагати людям з документами, але й створити простір, де діти й дорослі могли б здобувати нові знання, розвивати навички та отримувати підтримку. Так і виникла ідея інтеграційних центрів, що поєднують освітній, культурний і правовий компоненти, як другий шанс на освіту. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення та розширення програм УВКБ ООН, з’явилася можливість відкрити інтеграційні центри саме у Мукачеві та Берегові — містах, де розташовані найбільш компактні поселення. На відкриття першого центру в Мукачеві приїхала делегація високого рівня від ООН на чолі з гуманітарною координаторкою Деніс Браун, що підтвердило важливість цієї ініціативи на міжнародному рівні.

— Які основні послуги та програми сьогодні пропонуються в інтеграційних центрах у Мукачеві та Берегові?

— Центри стали місцем, де дорослі отримують другий шанс на навчання. Тут організовано заняття з української та англійської мов, діють швейні майстерні, проводяться тренінги й консультації з питань документування, протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству, запобігання раннім шлюбам і вагітності, профілактики інфекційних хвороб. У центрах двічі на тиждень юристи NEEKA консультують осіб без документів. Важливо, що центри розташовані поруч із поселеннями, щоб людям було зручно їх відвідувати, адже часто вони не можуть залишити дітей без нагляду. Поруч із центрами діють школи, які вдень використовуються для навчання дітей, а після 12-ї години — для занять з дорослими.

«Інтеграційні центри стають унікальною можливістю здобути знання, яких люди були позбавлені раніше»

— З якими найбільшими викликами стикаються центри у своїй роботі?

— Робота центрів має великий попит. Іноді людей приходить стільки, що не вистачає приміщень. Окрім цього, мешканці компактних поселень стикаються з низкою соціальних проблем, зокрема, браком питної води, поганими житловими умовами, відсутністю зимового одягу й взуття. Часто в одній кімнаті живе до 12 осіб без належних умов. Після дощів деякі люди не можуть залишити поселення через багнюку, а відсутність зимового взуття робить відвідування школи ще складнішим.

Найбільший виклик — це освітні втрати, що накопичувалися поколіннями. Без базових навичок та знань дорослим складніше підтримати навчання власних дітей. Саме тому інтеграційні центри стають для них унікальною можливістю здобути знання, яких вони були позбавлені раніше.

— Яку підтримку інтеграційні центри отримують від місцевої влади та міжнародних організацій?

— Центри функціонують у приміщеннях комунальної власності, які надала місцева влада. Комунальні послуги та оплата праці вчителів також покриваються з місцевого бюджету, а міжнародні організації — УВКБ ООН, ЮНІСЕФ та інші партнери, забезпечують програми, ремонт і обладнання.

Окрім освітніх занять, центри стають платформою для творчих і громадських ініціатив. Так, художник Тиберій Йонаш проводив у цих приміщеннях мистецькі заняття для дітей та організовував пленери. До речі, Тиберій також створив великий 25-метровий мурал на тему важливості реєстрації народження у місті Мукачево, за підтримки УВКБ ООН.

«З 2017 року організація надала правову допомогу понад 1600 особам»

— Як виникла ідея створення швейних цехів та яку роль вони відіграють у соціальній адаптації?

— Ідея швейних цехів виникла під час роботи з внутрішньо переміщеними особами у 2022 році. Жінки, які переїхали з інших регіонів, почали вчитися швейній справі й отримали для цього грантову підтримку. Цей досвід було успішно перенесено і в інтеграційні центри. Тут жінки здобувають нові навички, створюють вироби, що приносять не лише дохід, а й відчуття творчої самореалізації.

— Яких результатів вдалося досягти у сфері документування?

— З 2017 року організація надала правову допомогу понад 1600 особам. Багато справ є складними: людям потрібно встановлювати факти народження чи громадянства, інколи залучати генетичні експертизи. Важливим досягненням стало впровадження спрощених процедур документування у співпраці з Офісом Омбудсмана та Радою Європи. Це дало змогу допомогти сотням людей швидше отримати документи. Завдяки адвокації NEEKA та партнерів вдалося домогтися змін у законодавстві, які спростили процес реєстрації народження та підтвердження громадянства.

У Мукачеві NEEKA за підтримки УВКБ ООН здійснила капітальний ремонт відділу ДРАЦС, забезпечила його технікою, меблями, зробивши приміщення доступним для відвідувачів. Це також було названо одним із важливих досягнень, адже зміни відбуваються не лише в житті людей, а й у системі державної реєстрації.

Довідка: 

Міжнародний фонд охорони здоров’я та навколишнього середовища «Регіон Карпат» (скорочено - NEEKA) був заснований у 1998 році як благодійна організація. З 2000 року фонд є виконавчим партнером Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Україні. Спочатку робота організації була зосереджена на підтримці біженців та шукачів притулку, які рятувалися від війн на Близькому Сході та потрапляли до прикордонної з ЄС Закарпатської області. Згодом NEEKA розширила свою діяльність і почала надавати допомогу особам без громадянства та тим, хто перебуває під ризиком безгромадянства.Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну організація також надає допомогу внутрішньо переміщеним особам. Сьогодні NEEKA є виконавчим партнером УВКБ ООН, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Фонду ООН у галузі народонаселення (ЮНФПА). Крім того, організація реалізувала десятки проєктів від різних міжнародних фондів і організацій.

Основна діяльність охоплює Західні та Центральні регіони України, проте NEEKA має також представництва на Сході країни, де продовжує надавати допомогу вразливим групам населення.