Відбулися комемораційні заходи до Дня пам’яті жертв геноциду ромів

2 серпня 2025 року в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» відбулися комемораційні заходи до Міжнародного дня пам’яті жертв геноциду ромів. Траурна церемонія об’єднала ромську громаду, представників держави, міжнародні організації, дипломатів та культурних діячів.

Учасники заходу пройшли траурною ходою до пам’ятного знаку «Ромська кибитка» — меморіалу ромам, розстріляним під час окупації Києва в часи Другої світової. 

Відкриваючи церемонію вшанування, директорка Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Тапанова відзначила: 

«Десятиліттями геноцид ромів замовчувався. Сьогодні ми повертаємо ці сторінки в українську історію — саме це і є стратегічною місією Бабиного Яру: зберігати пам’ять, говорити правду, не дати стерти жодного голосу». 

На офіційному рівні ця дата відзначається з 2004 року. Відтак тривалий час трагедія ромської спільноти залишалася поза суспільною увагою та поза загальним контекстом  меморіалізації. 

«Пам’ять — це не лише визнання минулого, а й відповідальність за майбутнє. Вона нагадує нам про обов’язок не залишати поза увагою тих, хто сьогодні потребує захисту. Ми говоримо про ромських дітей, які досі стикаються з дискримінацією у школах, про молодь, яка прагне рівного доступу до освіти, працевлаштування та участі у суспільному житті, про громади, які мають право на безпеку, розвиток і повагу. Пам’ять про геноцид ромів – це не лише трагедія ромського народу, це трагедія всієї Європи. Водночас це і спільний шанс для суспільства стати сильнішим, людянішим та єдиним», — наголосив Володимир Яковенко, виконавчий директор Молодіжної агенції з адвокації ромської культури «АРКА». 

За оцінками дослідників, під час Другої світової війни в Європі було знищено від 220 до 500 тисяч ромів. В Україні зафіксовано понад 140 місць масових страт ромського населення. Саме тому пам’ятні заходи — це не лише шана загиблим, а й нагадування про небезпеку ксенофобії сьогодні.

«Ми стоїмо на місці, де відбувся чи не найзабутіший геноцид. Геноцид, який старанно вилучали з усіх підручників, те, як тут вбивали ромів – дітей, жінок, старих і молодих. Два дні тому тут хотіли вбити і пам’ять про цей геноцид. Російська «Герань» влучила у землю, просякнуту кров’ю, зовсім поруч із «Кибиткою» — символом ромської долі, їхнього руху і їхньої трагедії. Рашизм мало чим відрізняється від нацизму. Обидва ненавидять свободу, людську гідність, прагнення до волі, сонця, безкрайого шляху. Обидва хотіли б натягнути на світ задушливий щурячий мундир – безвідносно орел на ньому зі свастикою чи двоголовий орел із триколором. Україна б’ється за право бути собою, за всіх, хто вважає її своїм домом, за пам’ять про тих, кого замордували, закатували, вбили на нашій землі – голодом, газом, кулями, «Іскандерами» чи «Кинджалами», — зазначив Віктор Єленський, голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті.

Довгий час причинами винищення ромів називали їхню «асоціальну поведінку», а не расову політику. Лише у 1982 році влада Федеративної Республіки Німеччини офіційно визнала переслідування ромів під час Другої світової війни актом расизму. Тож тривале ігнорування справжніх мотивів переслідування ромів — зокрема расової ненависті — не лише спотворювало історичну правду, а й підживлювало сучасні упередження. 

Такі переконання поділяє й Галина Григоренко, перша заступниця Міністра культури та стратегічних комунікацій:

«Ці події є нагадуванням, що ксенофобі, расизм та нетерпимість можуть призвести до найжахливіших злочинів проти людяності. Роми зазнавали переслідувань не лише за національною ознакою, а й за традиційний спосіб життя, який нацисти використовували для їхньої дискримінації та подальшого винищення. Стійкість та здатність виживати попри всі випробування  — це приклад незламного духу ромського народу, який сьогодні так сильно відгукується в серцях усіх українців».  

Лише чітке визнання геноциду як акту расизму дає змогу будувати політики памʼяті, які протидіють дискримінації сьогодні. Адже запобігання новим проявам ненависті починається з чесного погляду на минуле.

Роми разом з іншими громадянами України сьогодні переживають усі наслідки війни — втрату домівок, окупацію, поранення та полон, але водночас разом із усією країною виборюють свободу та незалежність держави. Саме тому комеморація стає не лише даниною минулому, а й нагадуванням про єдність і відповідальність суспільства перед тими, хто зазнав дискримінації та несправедливості.

«Для України — це не лише частина спільної європейської пам’яті, а й виклик: ми маємо чесно говорити про історію, захищати права нацменшин сьогодні і протидіяти дискримінації у будь-яких її проявах.Права людини є недоторканними й універсальними. І захист кожної людини, зокрема представників ромської громади, є обов’язком держави. Роми в Україні — це частина нашого суспільства. Їхній голос має бути почутим, а їхні права — гарантованими. Геноцид ромів не має прощення і не повинен бути забутий», — відзначила Олена Антоненко, представниця Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.  

Матіас Шмале, координатор системи ООН в Україні відзначив, що важливо не обмежуватися лише символічним ушануванням минулого, а поєднувати його з конкретними діями для захисту прав тих спільнот, які історично зазнавали дискримінації: 

«Найкраще вшанувати пам'ять можна через дії. Ми повинні спільно захищати людську гідність і забезпечувати справедливість. У ці воєнні часи ми повинні бути особливо пильними. Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну поставило багатьох у вразливе становище. Серед них ромські громади стикаються з непропорційними викликами. Тож повоєнне відновлення України не буде повним, якщо воно не буде інклюзивним. Інклюзія тих, хто історично залишався осторонь, таких як роми, має бути в центрі зусиль України з відновлення країни».   

У комемораційній програмі взяв участь театр «Романс», який представив літературно-музичні композиції, присвячені темі геноциду та історії ромського народу.

Церемонія завершилася запалюванням свічок та покладанням іграшок до пам’ятного знаку «Ромська кибитка» — на згадку про ромських дітей, які стали жертвами геноциду. 

У межах заходів до Міжнародного дня пам’яті жертв геноциду ромів відбулося відкриття виставки «Невидимі. Стійкість: минуле і сучасність ромів». Вона експонується в центрі «Жива пам’ять» (вул. Юрія Іллєнка, 46А). Відвідати виставку можна понеділок-п'ятниця з 10:00 до 19:00, субота-неділя з 11:00 до 19:00. Вхід вільний. Експозиція працюватиме до 7 вересня. 

Комемораційні заходи організовані Молодіжною агенцією з адвокації ромської культури «АРКА» та Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр», за підтримки Посольства Німеччини, Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, Українського інституту національної пам’яті та партнерських громадських організацій.

Фото: Руслан Сингаєвський